Фреймова об’єктивація концепту SPIEL в німецькомовних словниках
Матігорова Діана,
студентка,
Мелітопольський державний
педагогічний
університет імені Богдана Хмельницького
На
сучасному етапі розвитку гуманітарного знання, та у ході активного переходу від
лінгвістики, орієнтованої на вивчення мови в самій собі до лінгвістики
антропоцентричної, що вивчає мову у зв’язку з людиною, її мисленням та
свідомістю, сучасна лінгвістична думка зіткнулася з необхідністю виникнення
нового терміну для адекватного позначення змістової сторони мовного знака, який
би зняв функціональну обмеженість традиційного значення та сенсу і в якому
органічно поєдналися б логіко-психологічні та мовознавчі категорії. [12]
Знання людей про об'єктивну дійсність організовано у вигляді концептів,- абстрактних
ментальних структур, що відображають різні сфери діяльності людини. Людина
мислить концептами, комбінуючи їх, формуючи нові концепти в ході мислення. Тому
концепт розуміється як глобальна розумова одиниця, що представляє собою квант
структурованого знання.
Слово
концепт походить від латинського conceptus, що в
перекладі означає “думка, уявлення, поняття” і первинно застосовувалося як
термін логіки та філософії. [1]
Термін «концепт»
як мовознавча
категорія виник порівняно нещодавно, тому
свого уставленного визначення у мовознавстві немає. На даному етапі опубліковано досить багато робіт, присвячених
інтерпретації поняття «концепт».
Концепт – сучасний термін багатьох гуманітарних наук:
мовознавства, літературознавства, філософії, лінгвістики, психології,
культурології. У науковій
літературі є досить багато дефініцій цього поняття, оскільки воно є одним із
ключових у дослідженні мовної картини світу. [6]
Концепти зводять різноманітність
спостережуваних і уявних явищ до чогось єдиного, підводячи їх під одну рубрику,
і дозволяють зберігати знання про світ. [5]
У сучасному мовознавстві можна виділити три основні підходи до розуміння
поняття "концепт":
1) лінгвістичний (С. О.
Аскольдов, Д. С. Лихачов, В. В. Колесов, В. М. Телія): оскільки концепт існує
для кожного словникового значення, то його слід розглядати як
алгебраїчний вираз значення. Загалом, прихильники цього напряму розуміють
концепт як увесь потенціал значення слова разом з його конотативним елементом;
2) когнітивний (З. Д.
Попов, Й. А. Стернін, О. С. Кубрякова): концепт – явище ментального характеру.
Представники когнітивного підходу зараховують концепт до розумових явищ та
тлумачать його як оперативну змістовну одиницю пам'яті, ментального лексикону;
3) культурологічний (Ю. С. Степанов, Г.
Г. Слишкін): вся культура розуміється як сукупність концептів та відносин між
ними. [3]
Концепт
як основний компонент концептуальної та мовної картин світу синтезує
багатовіковий досвід людства, психологічні, культурні, філософічні, етичні та
естетичні значущості. У сучасних дослідженнях конкретизовано наукові уявлення
про концепт як особливу форму пізнавальної діяльності людини. Концепти виникають у процесі структурування
інформації як про об'єктивний стан справ у світі.
Протягом
останніх років у вітчизняному мовознавстві зросла кількість досліджень, в
основі яких лежить когнітивний підхід до вивчення мовних явищ. Одним із базових
методів аналізу механізмів взаємодії вербальних та когнітивних структур є
фреймовий аналіз.
Фрейми
організують наше розуміння світу в цілому, а тим самим і буденну поведінку.
Вивчення фреймів дозволяє зрозуміти механізми концептуалізації об’єктивованих у
мові понять та явищ дійсності, саме тому фреймовий аналіз стає актуальним не
лише серед учених-мовознавців, але й серед літературознавців та представників
інших галузей знань.
Незважаючи на те, що становлення теорії фреймів у лінгвістиці має свою
передісторію, загальноприйнятим на сьогоднішній день вважається той факт, що
вперше термін «фрейм» був введений у концептуальний апарат досліджень з теорії
штучного інтелекту М. Мінським. Згідно його інтерпретації, «фрейм – це
структура даних, призначена для представлення стереотипної ситуації».
У загальному вигляді фрейм – це спосіб організації уявлень, збережених у
пам'яті. Він відповідає таким поняттям, як схема в когнітивній психології,
асоціативні зв'язки, семантичне поле. «Фрейм» також фігурує як загальне родове
позначення набору понять типу: схема, сценарій, когнітивна модель.
Фрейм – це одиниця знань, яка організована навколо деякого поняття і
містить дані про суттєве, типове і можливе для цього поняття. Фрейм
конкретизує, що в даній культурі характерне і типове, а що – ні. Особливо це
важливо по відношенню до певних епізодів соціальної взаємодії - похід в кіно,
поїздка на поїзді – і взагалі по відношенню до повсякденних ситуацій.
Розвиваючи думку Р. Ленекера, М. Мінського, Ч.
Філлмора про природу фреймів у своїх роботах, С. А. Жаботинська пропонує
розрізняти поряд з предметноцентричним
фреймом і інші види. В цілому представлена цією українською дослідницею
класифікація фреймів включає в себе
наступні п’ять: предметний, акціональний, посессивний, індифікаційний,
комперативний. [8]
В результаті інтеграції базових фреймів виникає міжфреймова сіть.
Абстрактні концепти, представлені її вузлами (слотами) і відносини між ними
можуть бути специфіковані в різних значеннях мовних одиниць. Припускається, що
ця сіть є універсальним інструментом людського мислення. Зумовлюючи найбільш
загальний, початковий принцип організації інформації і задаючи можливі напрямки
осмислення людиною предметного світу, фреймова сіть проявляється на різних
рівнях мовної системи. [2]
Ще
однією проблемою антропоцентричного підходу є концепт гра.
Перша половина XX сторіччя
стала часом великого перелому в історії людства, що ознаменувався
трансформацією майже всіх форм суспільного та індивідуального буття. Зокрема, одним із таких феноменів
стала гра.
Поняття «гри» поширюється практично на всі сфери життя і культури,
викликаючи цікавість вчених щодо гри у життєдіяльності людини та її значення в культурі. Гра визначається як дія, протікає в певних
межах часу, простору і сенсу, за добровільно прийнятими правилами.
Гра досліджувалася в філософії та науці протягом багатьох століть, не
стаючи предметом конкретного вивчення, будучи переважно аспектом, деяким
додатковим моментом.
Найбільш
значний внесок у розвиток саме такого розуміння гри вніс нідерландський
дослідник Й. Хейзінг – автор фундаментальної праці «Homo ludens». [11]
На думку нідерландського
історика, теоретика культури Хейзінга, у грі є щось, що виходить за межі
безпосереднього прагнення до підтримки життя. Сутність гри має нематеріальне начало. [13]
Власна концепція гри, як способу
людської життєдіяльності, була запропонована в ряді праць Х. Ортеги-і-Гассета.
Оригінальною і досі дискусійною є ідея гри, викладена у
філософсько-літературному творіГ. Гессе «Гра у бісер». [10]
У
герменевтичній рефлексії німецького філософа Г.-Ґ. Ґадамера гра (позбавлена
властивої теоріям І. Канта й Ф. Шіллера суб’єктивної інтерпретації)
ідентифікується категорією, що відображає спосіб самореалізації буття в
“образі” / творі мистецтва і тим самим виявляє себе у ньому як прихована істина.
Саме
у грі людина є творцем, конституює власне буття, іманентно невіддільне від
буття гри: “Перетворення - це перетворення в істинне... воно саме – звільнення, повернення в істинне буття.
Гра виявляє те, що є насправді. У ній висувається і виходить у світ те, що в
інших умовах завжди ховається і вислизає.
Хоча, гра як
об’єкт наукового дослідження з давніх часів цікавить філософів,
мистецтвознавців, психологів, культурологів, тобто тих, чиї пошуки пов’язані з
осмисленням місця людини в просторі культури.
У сучасному вітчизняному мовознавстві гра як естетичний феномен є досить
перспективною, але чи не найменш вивченою проблемою. [4]
Гра – перш за
все вільна діяльність, різноманітна за своєю суттю і присутня як ігровий момент
в інших видах діяльності. Феномен гри розчиняється в широкому філософському,
культурологічному та мистецькому контекстах, зберігаючи при цьому свій
інваріант. [7]
Гра – це
складний, багатогранний концепт. Гра має високу міру семіотичності, творить
“світ в собі”, що є відмежованим від зовнішнього. [9]
Отже,
актуальність проблеми та її недостатнє висвітлення обумовили необхідність
дослідження концепту SPIEL на матеріалі німецької мови.
Концепт SPIEL має складну таксономічну структуру, засновану на
ієрархічних зв'язках. Він являє собою сукупність шести базових рівнів, а саме,
спортивні ігри, азартні ігри, дитячі ігри, театральна гра, гра на музичному
інструменті та електронні ігри.
Дослідження
особливості об’єктивації фреймової структури концепту SPIEL відбувалося на матеріалі німецькомовних словників: «Большой современный
немецко – русский, русско – немецкий словарь слов» (2003), «Wörter und Wendung Wörterbuch»
(1970), «Grammatisch-kritisches Wörterbuch der Hochdeutschen Mundart» (1811)
, «Mittelhochdeutsches Wörterbuch» (1854), «Deutsches Wörterbuch von Jacob Grimm und Wilhelm Grimm» (1854), «Die deutsche Rechtschreibung. Auf der Grundlage der
aktuellen amtlichen Rechtschreibregeln» (2013), «Mittelhochdeutsches
Handwörterbuch» (1872), «Rheinisches Wörterbuch» (1928), «Duden. Deutsches Universalwörterbuch A–Z, neue Rechtschreibung»
(1989).
Дослідження
концепту SPIEL із застосуванням методів фреймового та
концептуального аналізу дозволили дійти висновків, що концепт знаходить свою
об’єктивацію майже у всіх п’яти фреймах.
Предметний
фрейм найчастіше об’єктивується у кваліфікативній схемі. Менш об’єктивованим
концепт SPIEL виявився у локативній та у темпоральній схемі.
Даний концепт не знайшов своєї об’єктивації у квантативній схемі та у схемі
способу буття.
Акціональний
фрейм найчастіше об’єктивується у схемі каузації, стану / процесу. Рідше
знаходить свою об’єктивацію концепт SPIEL у
схемі дії .
Часто
реалізується у посессивному фреймі. Об’єктивованою є схема інклюзивності. Не повною мірою виявляється об’єктивація
концепту SPIEL у схемі власності та у схемі партитивності.
Щодо
ідентифікаційного фрейму, тут концепт SPIEL
об’єктивується у схемі генералізації та у схемі
специфікації. Не часто об’єктивується на даному етапі дослідження схема
персоніфікації.
Компаративний фрейм за результатами досліджень є найменш об’єктивованим. Концепт SPIEL з трьох схем даного фрейму: тотожності, подібності, схожості, реалізується лише в останній.
Отже, концепт як ментальна одиниця, відображає певний фрагмент реальності і сприяє категоризації об'єктів дійсності. Оскільки навколишня дійсність і способи її відображення в нашій свідомості можуть бути різні, то й концепти неоднорідні за своєю суттю.
Література:
- Гайдук Г. В. Концепт як базове поняття
когнітивної лінгвістики [Електронний ресурс] / Г.В.Гайдук. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/27_SSN_2012/Philologia/3_117439.doc.htm
- Жаботинская
С. А. Лексическое значение:
принципы построения концептуальной сети / С.А. Жаботинская // Pstyga, A. (red.)
Slovo z perspektywy jezykoznawcy s tlumacza. – Gdansk : Widawnictwo
Universytetu Gdanskiego, 2005. – S. 53–62.
- Заньковська Г. Д. Методи дослідження концептів / Г. Д.
Заньковська. // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – 2015. - № 19. – С. 102 – 104.
- Концепт “ГРА” [Електронний ресурс] – Режим
доступу до ресурсу: http://bo0k.net/index.php?p=achapter&bid=20628&chapter=1
- Концепция образовательной программы «Когнитивные исследования» //
Русская антропологическая школа / [сост. И. Протопопова]., 2003. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.kogni.narod.ru/concept.htm
- Літяга В. Поняття "концепт" у парадигмі
сучасних лінгвістичних досліджень [Електронний ресурс] / В. Літяга // Вісника
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2013. – №
1. – С. 48 – 50. – Режим доступу до
ресурсу:litiaga-v-term-concept-in-the-modern-linguistic-paradigm_24715.pdf.
- Нестерова Н. В.,
Баннов К. Ю. Игра как объект культурологического аналыза
[Електронний ресурс] / Н. В.
Нестерова, К. Ю. Баннов // Вестник культуры и искусств. – 2006. – № 1. – С. 51 – 64 . – Режим
доступу до
ресурсу:https://cyberleninka.ru/article/n/igra-kak-obekt-kulturologicheskogo- analiza.
- Никонова Ж. В. Теория фреймов в аспекте лингвистических исследований
[Електронний ресурс] / Ж. В. Никонова. – Режим доступу: http://evcppk.ru/article.php?id=26
- Старко В. Ф. Концепт ГРА в контексті
слов'янських і германських культур (на матеріалі української, російської,
англійської та німецької мов): автореф. дис. на здобуття наук, ступення канд. філол.
наук: спец. 10.02.15 «
Філологічні науки» / В. Ф. Старко . – К., 2004.
- Феномен гри у філософських та
культурологічних концепціях першої половини XX ст. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
http://allref.com.ua/uk/skachaty/Fenomen_gri_u_filosofs-kih_ta_kul-turologichnih_koncepciyah_pershoyi_polovini_XX_st%7C.
- Хейзинга
И. Homo Ludens; Статьи по истории культуры / Йохан Хейзинга; [пер., сост. и
вступ, статья Д.В.Сильвестрова]. – М.: Прогресс - Традиция, 1997. – 416с.
- Хорошун О. О. Концепт як основне поняття
когнітивної лінгвістики. [Електронний ресурс] / О. О. Хорошун // Вісник
Житомирського державного університету. – 2010. – № 49. – С. 159 – 161. – Режим
доступу до ресурсу: http://eprints.zu.edu.ua/4089/1/Vip_49_32.pdf.
- Шейко В. М. Культурологія: навчальний
посібник / В. М. Шейко, Ю. П. Богуцький, Е. В. Германова де Діас. – Харків:
ХДАК, 2011. – 473 с.