Вплив формальнних характеристик дієслів на субстантивацію інфінітива у середньоверхньонімецькій мові

 Гутнікова Алла Володимирівна,

кандидат філологічних наук, доцент,

Маріупольський державний університет

1.     Особливості субстантивації інфінітива у системі віддієслівного словотвору.

У сучасній лінгвістиці відсутня єдина концепція щодо дефініції такого засобу іменникового словотвору, як субстантивація неозначеної форми дієслова. Традиційно, цей засіб має назву ‘конверсія’, результатом якої в німецькій мові виступають похідні слова: нвн. das Verlangen ‘бажання, вимога, потреба’, das Eingreifen ‘напад, вторгнення’, das Versagen ‘відмова, осічка’ тощо. Термін ‘конверсія’ вказує на зміну частиномовної приналежності однієї з форм дієслівної парадигми, а також її граматичної та категоріальної характеристик.

Опоненти терміна ‘конверсія’ вказують на необхідність урахування синтаксичних зв’язків дієслова у контексті, тому пропонують інтерпретувати ‘субстантивацію’ інфінітива як ‘транспозицію’, що передбачає синтаксично-семантичну модифікацію твірної основи і веде до виникнення слова-речення [2].

Прямо протилежними щодо цих концепцій є погляди К.І. Левковської та Б. Зандберга, що вважають субстантивовані інфінітиви афіксними похідними з формантом –en, які відрізняються від усієї німецької словотворчої системи [3; 10]. Формант –en визначається у структурі цих похідних іменників як словотворчий суфікс, що є омонімом до граматичної флексії –en у парадигмі дієслова. Але ці ствердження не є достатньо аргументованими, тому що автори не доводять наяву семантичного та категоріального значення суфікса як словотворчої морфеми.

У цьому дослідженні –en розлядається, як і у більшості робіт [4; 8], у функції граматичної флексії, що, безперечно, характеризує дієслівний інфінітив та чергується з іншими флексіями; а похідні слова є результатом субстантивації однієї з дієслівних форм без словотворчого афікса.

2.      Мета та матеріал дослідження. 

Мета цієї доповіді – визначити залежність утворення іменників від граматичних та структурних ознак твірної основи, де у функції основи виступає дієслівна словоформа, що надає змогу для визначення найбільш/найменш продуктивних класів дієслів відносно дериватів цього типу, а також обмежень, діючих в цій сфері  словотвору.

Корпус середньоверхньонімецьких похідних був сформован на основі “Середньоверхньонімецького словника” М. Лексера [9], де від 868 дієслів (МД) утворено шляхом субстантивації 949 віддієслівних іменників (ВІ). Індекс продуктивності (ІП) того чи іншого класу дієслів вираховується як відношення кількості похідних до кількості мотивуючих дієслів.

3.      Морфологічні типи дієслів. 

Серед загальної кількості базових дієслів (868) середньоверхньонімецької (свн.) мови представлені усі чотири морфологічні типи, від яких утворено 949 безафіксних похідних, тому ІП свн. дієслів дорівнює 1,09.

Питома вага слабких дієслів у цей період становить 49,77% (432 одиниці) при ІП = 1,11: свн. weinen ‘плакати’ – daz weinen ‘плач’, riefen ‘сваритися’ – daz riefen ‘свара, лайка’, heizen ‘нагрівати’ – daz heizen ‘нагрів’.

Сильні дієслова також беруть участь у субстантивації інфінітиву, їх кількість у свн. мові дорівнює 416 лексем (47,93%), але індекс продуктивності знижується у порівнянні із слабкою – 1,08: свн. lesen ‘читати’ – daz lesen ‘читання, книги, заняття, учіння’, wîderkomen ‘прибувати’ – daz wîderkomen ‘прибуття, приїзд, зустріч, прийом’.

Неправильні дієслова середньоверхньонімецької hâben ‘мати’, gēn/gān ‘йти’, wēsen ‘бути’, stān ‘стояти’, tuon ‘робити’ та їх префіксні похідні виступають у ролі дериваційної бази для субстантивованих інфінітивів і мають достатньо високий ІП – 1,12, не зважаючи на обмежений корпус цього типу (17 одиниць – 1,96%): свн. begān ‘йти’ – daz begān ‘ходіння’, zuotun ‘допомогати’ – daz zuotun ‘допомога, підтримка’, gehaben ‘мати’ – daz gehaben ‘володіння, майно, нерухомість’.

У групі претеритопрезентних дієслів 3 мотивуючі основи (0,34%) вступають до процесу субстантивації, утворюючи 6 ВІ (ІП =2): свн. kunnen ‘знати’ – daz kunnen ‘знання, система знань, любовна гра’, wizzen ‘знати’ – daz wizzen ‘знання, система знань’, unmugen ‘не вміти’ – daz unmugen ‘невміння, неміч’.

4.      Граматична парадигма мотивуючих дієслів. 

Більшість лінгвистів відзначають вплив словозмінної системи дієслова на його дериваційну продуктивність. Так, перехідні дієслова, що мають найбільшу кількість словоформ, потенційно вважаються учасниками процеса номіналізації і передбачають наявність  суб’єкта, об’єкта, місця та іншів актантів при дієслові [1].

Значно біднішою є словозмінна парадигма у неперехідних дієслів, у першу чергу це стосується зворотних та безособових дієслів, дієслів з безособовим суб’єктом та складників модальних конструкцій [6].

Середньоверхньонімецькі МД представлені більшістю перехідних дієслів (623), ІП яких становить 1,11: свн. halten ‘тримати’ – daz halten ‘утримання, витримка, володіння’, rüegen ‘покарати’ – daz rüegen ‘покарання, штраф’, kroenen ‘коронувати’ – daz kroenen ‘коронація’, niezzen ‘споживати’ – daz niezzen ‘споживання, їжа’.

Граматична ознака ‘неперехідність’ характеризує 245 свн. дієслів (28,22%) та знижує їх продуктивність відносно перехідних МД – 1,06: свн. menen ‘рухатись’ – daz menen ‘рух’, schëhen ‘поспішати’ – daz schëhen ‘швідкий хід’, turnieren ‘виступати на турнірі’ – daz turnieren ‘змагання, бій’.

Таким чином, в процесі субстантивації інфінітива на одне неперехідне дієслово припадає 2,5 перехідних.

У групі неперехідних дієслів свн. мови було зафіксовано одне безособове дієслово, що утворює безафіксний дериват: свн. reinen ‘йти (про дощ)’ – daz reinen ‘дощ’, але відсутніми виявилися випадки появи безафіксних похідних від зворотніх дієслів.

5.      Структурна характеристика мотивуючих дієслів. 

У дослідженні були виділені п’ять структурних типів базових дієслів: 1) кореневі дієслова; 2) суфіксні; 3) складні дієслова; 4) дієслова з невідокремлюваними префіксами; 5) дієслова з відокремлюваними префіксами.

У середньоверхньонімецький період активно беруть участь у субстантивації кореневі дієслова, питома вага яких становить 61,87% від загальної кількості: jagen ‘полювати’ – daz jagen ‘полювання’, drâben ‘поспішати, їхати’– daz drâben ‘рух, прямування, sûfen ‘пити’ – daz sûfen ‘напій, рідина’.

Суфіксні дієслова характеризуються зменшеною словотворчою активністю, так дериваційною базою  у свн. мові виступають 34 дієслова (3,92%): vlackern ‘миготіти’ – das vlackern ‘миготіння’, wandern ‘мандрувати’ – daz wandern ‘мандрування’, beffelen ‘молитися’ – daz beffelen ‘молитва’. Така тенденція характерна для німецької мови, що відрізняється суфіксною бідністю дієслівного словотворення на усіх етапах історичного розвитку мови [5; 7].

Ускладнення дієслівної структури також впливає на субстантивацію, так у середньоверхньонімецькій мові іменники утворені від 2 складних дієслів (0,23%): innebleiben ‘бути наодинці’ – daz innebleiben ‘відлюдність’, liebhaben ‘кохати’ – daz liebhaben ‘кохання’.

Префіксні дієслова у свн. період становлять 1/3 від загальної кількості МД. Префікси функціонують як засіб транзитивації дієслівної основи та розширення їх семантичної структури. У свн. мові 181 іменників утворені від 168 дієслів з відокремлюваними префіксами, де найбільш поширеними є: ûf – 25 дієслів, zuo – 24 дієслова, în – 21 МД, abe-/ab- - 19 лексем та vor – 14 МД. Набір середньоверхньонімецьких невідокремлюваних префіксів значно бідніше – 8, на відміну від відокремлюваних (19 префіксів), цю структурну ознаку мають 127 дієслів (14,62%).

У цілому, німецька мова має універсальний метод для опредмечування предикативної структури – перевід словоформи з одного граматичного класу до іншого.

Література:

1. Бондарко А.В. Теория морфологических категорий / А.В. Бондарко. – Л., 1976. – с. 188.
   
2. Курилович Е. Очерки по лингвистике / Е. Курилович.  – Москва, 1960. – с. 58-61.
   
3. Левковская К.А. Именное словообразование современной немецкой общественно-политической терминологии и примыкающей к ней лексики / К.А.   Левковская. – М., 1960. – с.146.
   
4. Coseriu E. Probleme der strukturellen Semantik / E. Coseriu. – Tübingen, 1973. – s. 85-100.
   
5. Fleischer W. Wortbildung der deutschen Gegenwartssprache / W. Fleischer. – Leipzig: VEB Bibliographisches Institut, 1976. – s. 320.
   
6. Hall C. Zur transformationellen Behandlung der Nominalisierung in einer generativen Grammatik des Deutschen / C. Hall. – Tampere, 1980. – s. 203.
   
7. Kühnhold I., Wellmann H. Das Verb. Deutsche Wortbildung. Typen und Tendenzen in der Gegenwartssprache / I. Kühnhold, H. Wellmann. – Düsseldorf, 1973. – s. 142-143.
   
8. Kurth R. Das Fragen, das Gefragte, die Fragerei, die Befragung / R. Kurth  // Muttersprache.  – 1957. – s. 42.
   
9. Lexer M. Mittelhochdeutsches Handwörterbuch. 3 Bde / M.  Lexer. – Stuttgart, 1974.
   
10. Sandberg B. Die neutrale –(e)n-Ableitung der deutschen Gegenwartssprache / B. Sandberg. – Göteborg, 1992. – s.55– 56.