Прагматичний компонент тексту та засоби його передачі при перекладі

Жигоренко Ірина Юріївна, доцент,

Мелітопольський державний педагогічний

університет імені Богдана Хмельницького

Огляд теоретичних джерел в руслі прагматики та комунікації в сучасному перекладознавстві, свідчить, що підходи до аналізу тексту спрямовані до розгляду в контексті інтенціональності, тобто з позицій носія мови, з його комунікативними, ментальними, експресивними потребами у зв’язку зі структурою комунікативного акту, що його відбиває текст [4].

Дослідження тексту ведуться у антропоцентричній парадигмі опису мовних явищ. Відповідно, поступово змінилися уявлення щодо тексту як об’єкта аналізу: текст почали розглядати разом з ознаками контексту, що визначають його комунікативні, структурні, змістові, риторичні особливості.

Природним наслідком такого розвитку комунікативної лінгвістики стало її об’єднання з теорією дискурсу – дисципліною, що вивчає соціально обумовлені ситуації або сфери функціонування мови. Лінгвісти-дослідники виділяють чотири основні комунікативно-прагматичні функції тексту: позначальну або інформативну (вплив на інтелектуальну сферу одержувача через опис речей, явищ, подій; оціночну (вплив на систему поглядів, зміну ставлення адресата повідомлення до явищ, предметів тощо); настановну (вплив на поведінку одержувача інформації).

Прагматичні фактори охоплюють усі рівні мови і виконують спрямувальну функцію, впливаючи на вибір змісту і спосіб його вираження з урахуванням усіх умов мовленнєвої комунікації. Відтак, при аналізі змістовної сторони мовних одиниць, яка є важливою для перекладу, повинні бути враховані усі ті відношення, у які вступають мовці в процесі діяльності і які зумовлені конкретною комунікативною ситуацією [3].

Ситуація спілкування включає такі компоненти, як: комунікативна інтенція, обставини дійсності, в яких відбувається акт спілкування, відносини між комунікантами, кожний з яких має певний набір соціальних ролей.

Спрямовуючи повідомлення аудиторії іншомовної культури, перекладач прагне знайти не просто смислові еквіваленти, тобто одиниці, що позначають ті ж явища дійсності, а ті функціональні відповідності, які здатні викликати у іншомовного одержувача реакцію, схожу з тією, яку дане повідомлення викликає у тих, хто читає або чує його в оригіналі. Поряд із зіставленням різних мовних систем, в процесі перекладу відбувається зіставлення різних картин світу.

Встановлення необхідного прагматичного відношення рецептора перекладу до переданого повідомлення у значній мірі залежить від вибору перекладачем мовних засобів при створенні їм тексту перекладу.

Викликом для перекладача у відтворенні прагматики художнього твору є труднощі, пов’язані з пошуком у мові перекладу відповідника з еквівалентним оригіналу прагматичним значенням; складність відтворення комунікативно-прагматичного змісту образу персонажу; неможливість використання усіх видів перекладацьких трансформацій у зв’язку з необхідністю забезпечення рівноцінного комунікативного ефекту. При цьому найуживанішими прагматично зумовленими трансформаціями, що сприяють досягненню адекватності перекладу, виявилась заміна, генералізація та додавання.

Будь-який текст створюється з метою отримати якийсь комунікативний ефект, тому прагматичний потенціал складає важливу частину змісту конкретного тексту. Виникає необхідність прагматичної адаптації тексту, що може привести до необхідних доповнень та неминучих втрат під час перекладу.

Отже, кожний текст характеризується певними прагматичними параметрами, які чинять помітний вплив на його смислову структуру і архітектоніку і вимагають адекватної передачі в мові перекладу. У загальному вигляді до прагматичних параметрів тексту відносяться всі його елементи, в яких в тій або іншій знаковій формі зафіксовані стосунки між самим текстом і суб'єктами комунікації: автором і адресатом.

Аналіз перекладів твору Германа Гессе «Гра в бісер» на українську та російську мови показав наступне [1, 2, 5].

Досить складно перекласти рідною мовою іншомовний текст, зберігаючи всі стилістичні прагматичні функції оригіналу. Перед перекладачем виникає проблема, що краще зберегти лексику, морфологію чи синтаксис та чим можна знехтувати при перекладі оригінал.

Обидва переклади добре перекладені та доносять задум автора. Але існують декотрі розбіжності між оригіналом та перекладами, котрі містяться в структурі лексичного, граматичного та семантичного значення. Перекладачі не завжди дослівно перекладають лексику твору чи міняють граматичні конструкції речень. Досить часто зустрічаються випадки, коли використовуються граматичні трансформації – іменник перекладають дієсловом, прикметник іменником, одне слово двома чи навіть трьома. Не завжди зберігається в перекладах метафоричність та метонімічність мови, досить часто вона втрачається в перекладах та навпаки додається. Найбільш дослівним перекладом можна вважати російський переклад. Хоча український переклад менш дослівний, в ньому добре відтворений задум автора. Причиною слід вважати недостатню кількість синонімічних слів у  українських словниках та значну розбіжність фразеологічних систем.

Подальшим кроком наукового дослідження може бути дослідження перекладу твору Германа Гессе на англійську мову у комунікативно-прагматичному аспекті.

Література:

1. Гессе Герман. Гра в бісер / Герман Гессе; [пер. з нім. Євгена Поповича та Ліни Костенок]. – К. : «Вища школа», 1983 – 352 с.
   
2. Гессе Герман. Игра в бисер / Герман Гессе; [пер. с нем. Д. Каравниной и Вс. Розанова]. – М. : Художественная литература, 1963. – 320 с.
   
3. Полюк І.С. Комунікативно-прагматичний аспект перекладу. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/6_PNI_2012/Philologia/6_99580.doc.htm.
   
4. Прунч Эрих. Пути развития западного переводоведения. От языковой асимметрии к политической. / Пер. с нем. — М.: Р.Валент, 2015. – 512 с.
   
5. Hesse Hermann Das Glasperlenspiel / Hermann Hesse. – Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1971. – 615 S.
   

Немає коментарів

Залишити відгук