Символічне наповнення весільних пісень Мелітопольщини
Атрошенко Ганна Іванівна, кандидат
філологічних наук,
Скориця Дар’я Віталіївна, студентка,
Мелітопольський державний педагогічний
університет імені Богдана Хмельницького
Весільні пісні Мелітопольщини відображають регіональний варіант
традиційного українського весілля. У весільних звичаях та обрядах цього регіону
донині зберігаються певні спільнослов’янські та всеукраїнські компоненти, проте
вони відзначаються регіональною своєрідністю.
Ще Ф. Колесса зауважував, що «народна поезія ні одного європейського
народу не виявляє повної одноцільності; це помітно особливо у народів,
розселених на широких просторах (особливо ж це і стосується Мелітопольщини, як регіону, де співмешкають
більше ста національностей. – примітка наша. – А.Г., С.Д.), що їх частини
переходили неоднакову історичну долю, підлягали неоднаковим впливам. Рівнобіжно
з діалектними відмінами ідуть різниці в доборі й наверстуванні пісень та в
засобі пісень локального походження. Сі порайонні різниці виступають усюди не
тільки у полі народної поезії і музики, але й в обсягу матеріальної культури» [2, 393].
Пісні весільні функціонально підпорядковані етапам обряду і, цілком
природно, стосуються всіх учасників весільного дійства. У залежності від тієї
ролі, що їх вони виконують в обряді (а чи й поза ним), весільні пісні щодо
поетики неоднорідні. Відповідно й символіка фольклорних зразків
характеризується полісемантичністю змісту й структури, художньої специфіки. З’ясування символічних
значень дозволить повніше розкрити феномен весільної пісенності в окремо
взятому регіоні, зокрема на Мелітопольщині. Цей аспект і визначив мету нашої
розвідки.
У весільній поезії образ-символ або повністю заміщувати суб’єкт об’єктом через
зіставлення на основі їхньої спільної подібності, або характеризувати його шляхом приpiвнювання, виoкремлення якоїсь
характерної oсобливості, що визначає йoго внутрішній
або зoвнішній вигляд.
Образи-символи весільних пісень поглиблюють змалювання психічного стану людини,
її безпосереднього зв’язку з довкіллям, набувають своїх, тільки їх характерних
рис і, звичайно ж, надають можливість
різного потрактування у залежності від їх ролі у зразкові і функції у самому
обряді.
Зазвичай символи відігравали (і відіграють) провідну роль у системі
узагальнення народнопісенних типів та явищ, але все ж головна ознака символу
прихована у зразках, що об’єднані загальною тематичною цілістю.
У весільних піснях Мелітопольщини збереглися найдавніші символи, традиційні
для усіх регіонів України, як-от: вода і вогонь (космогонічні), місяць, сонце,
зірки (астральні), символи-рослини, піч, поріг, свій дім (пов’язані з
давньослов’янськими віруваннями), кроплення водою, обсипання
зерном (обрядодії) тощо:
Летять галочки у три рядочки,
А зозуля попереду.
Усі галочки по лужку сіли,
А зозуля на калині [3, 106];
Сонце місяць і зіроньку в небі не бачить,
А гріє-зігріває, весілля дожидає [1, 22].
Найбільш яскраві образи-символи знаходимо у піснях величального чи
імперативного характеру. Вони зазвичай виконуються під час обрядодій: посаду
наречених, випіканні короваю, вінкоплетіння (саме тут якнайглибше розкриваються
риси персонажів весільної драми, їхній стан. Під час різних ситуацій, не схожих
одна з іншою, й один і той же образ символ може різно трактуватися.
Окрім світотворчої символіки пісні весільні можуть вміщувати багато образів
з довкілля. Порівняємо: «Та де ж теє гілечко вирубали? / Усі гори та долини
виходили / і зелененький барвінок витоптали, / червоную калину виламали та
зробили гілечко / з ялини та з червоної калини» [3, 105]; у черешневому
Мелітопольському краї співають: «Де гілечко зрубали? / Усі доли та сади
виходили, / зелену травицю витоптали, / червоную калину виламали та зробили
гілечко / з цвіту черешневого і з червоної калини» (записано в селі
Мордвинівка).
Рослинна символіка у піснях Мелітопольщини стосується неодмінних «атрибутів»
родючості, плодовитості, гордості краю. Без них не обходяться навіть
«дражнильні» пісні (як-от під час викупу нареченої: «Наша сваха, як дуля, очі,
як цибуля./ Язик, як лопата. / А сама малувата» [1, 12]). Наречену славлять
символи: калина, черешня, вишня, яблуня, пава, голубка тощо.
Символічне значення може базуватися й на тих усталених уявленнях, що традиційно побутують у регіоні, про природу й особливості тої чи іншої істоти, а, в залежності від цього, і матиме різне забарвлення: як позитивне, так і негативне (скажімо, чарівні символи (цілком позитивні), що застосовуються до нареченої, не повторюються щодо інших учасників весільного дійства; символи-образи сови, сороки, ворони, пугача характеризують інших людей).
Досліджуючи символіку пісень, які виконуються під час весільних обрядів, ми наближаємося до глибинного пізнання змісту зразків фольклору, значення образів, дій, станів, осягаємо естетику народнопоетичних творів.
Література:
- Гусарське весілля. Фольклорні
записи. – Куйбишево : ПП «Зір»,
2009. – 67
с.
- Колесса Ф.М. Рецензія на
антологію слов’янської народної пісні,
укладену П. Айснером
// Ф.М. Колесса // Колесса Ф.М. ФФольклористичні праці. – К. : Наукова думка, 1970. – С. 393–394.
- Український
фольклор / Упор. : О.Ю. Бріцина та ін. – 2 вид. – К. : Освіта,
1998. – 752 с.